Украиной управляют люди, не отвечающие за свои действия как психбольные или дебилы от рождения
Украиной управляют люди, не отвечающие за свои действия как психбольные или дебилы от рождения
Сенсационное сообщение Генпрокуратуры о том, что высшее руководство страны в принципе не может нести юридической ответственности за геноцид 1991 – 2010 годов
В 2009 г. мы от ряда общественных организаций (Всеукраинской организации «За союз Украины, Беларуси, России» (ЗУБР), областной организации «Трудовая Харьковщина», и ее юридической комиссии, городской организации «Союза советских офицеров Умани») подали в Генеральную прокуратуру Украины заявления с требованием возбудить уголовное дело по фактам измене Родине, нанесение ущерба экономики и обороноспособности Украины путем диверсий и геноцида с помощью злоупотребления президентами Украины, некоторыми министрами и депутатами Верховного Совета Украины, крупными бизнесменами и др. лицами служебным положением и властью в целях личной наживы и содействия иностранным государствам в проведении враждебной деятельности на территории Украины, что повлекло за собой сокращение населения на 6 млн. человек, причинение материального ущерба в сотню раз, превышающий ущерб, причиненный фашистами во время оккупации в 1941 – 1943 гг. Но Генеральная прокуратура Украины, которую представляют Начальник отдела по надзору за соблюдением законов относительно прав и свобод граждан С. Корявый, Заместитель начальника Главного управления надзора за соблюдением законов по правам, свободам и защите интересов государства Генеральной прокуратуры Наталия Шестакова, начальник Главного управления надзора за соблюдением и применением законов Генпрокуратуры Украины Сергей Домбровский, Заместитель Генерального прокурора Украины Т. Корнякова, отказала нам в рассмотрении нашего обращения, чем фактически способствовала продолжению вышеуказанной политики, что вынудило нас потребовать возбуждения уголовного дела в отношении вышеуказанных служебных лиц Генеральной прокуратуры Украины как соучастников преступлений против народа Украины. Прокуроры Генеральной прокуратуры Украины, которые обязаны следить за соблюдением законности на всей территории нашей республики, сами постоянно грубо попирают Уголовно-процессуальный Кодекс Украины, в частности статью 97 УПК, обязывающую в случае поступления заявления о преступлении либо 1) возбудить уголовное дело, либо 2) отказать в возбуждении уголовного дело, либо 3) направить заявление в орган, к компетенции которого относится рассмотрение данного вопроса. Одновременно Генпрокуратура обязана пресечь вышеуказанные преступные действия и восстановить нарушенные права рядовых граждан. 09.06.2010 мы обратились в Харьковский окружной административный суд, чтоб заставить Генпрокуратуру выполнить свои служебные обязанности, предусмотренные статьей 97 УПК. Но 15.07.2010 судья Курило Л.В. приняла определение и отказала в принятии к рассмотрению иска, «так как спорные правоотношения вытекают из уголовного и уголовного процессуального права». Но решение суда также незаконно, так как Генпрокуратура Украины приняла решение по нашему заявлению не в порядке уголовного процессуального права, а в порядке Закона Украины «Об обращениях граждан». В связи с вышеизложенным, мы считаем, что судья Курило Л.В., прокурор В. Занфиров совершили незаконные действия, и мы будем требовать возбуждения против них уголовного дела, как соучастников геноцида 1991 – 2010 годов против народа Украины. 29.07.2010 в очередной раз Генпрокуратура теперь уже в лице Заместителя Генерального прокурора Украины В. Занфирова отказалась вообще рассматривать наше заявление. Из ответа следует, что президент Украины может делать что угодно, и против него не может быть возбуждено уголовное дело, Кабинет Министров Украины крышуется президентом Украины и Верховным Советом (Кабмин подконтрольный и подотчетный Верховной Раде, отвественный перед Верховным Советом Украины и президентом Украины), а депутаты Верховного Совета Украины – высшего законодательного органа не несут юридической ответственности за результаты своих действий, то есть приравнены по уровню ответственности к душевнобольным и дебилам. Вся эта команда называет себя «фахівцями» (специалистами своего дела) и «элитой общества». По медицинскому определению такие бредовые идеи у душевнобольных называются манией величия. В соответствии с Конституцией Украины у нас задекларировано, что все граждане являются равноправными, так равны ли граждане? Руководство Украины заявляет, что мы живем в правовом государстве, так правовое ли оно на самом деле? Я. Карачевцев, А. Огородников
Приложения: 1. Копия ответа Генпрокуратуры 2. Копия решения суда.
102504 Прокуратура України ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15,
29.07.2010 № 07/1/1-11022-07
Карачевцеву Я.М. 61121, м.Харків, а/с 10269
Вашу скаргу щодо порушення кримінальної справи стосовно колишніх вищих посадових осіб України, діями яких, на Вашу думку, завдано збитків економіці та обороні держави, порушено права громадян та з інших питань, Генеральною прокуратурою України розглянуто. Статтею 11 Кримінального кодексу України визначено, що злочином є передбачене цим кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Ураховуючи наведене, а також те, що Вами у зверненнях не наведено конкретних обставин порушень закону, які б містили ознаки злочину, Генеральною прокуратурою України Вам повідомлено, що згідно зі ст.ст. 94, 98 КПК України кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Згідно ст. 19 Конституції України прокуратура зобов'язана діяти в межах наданих їй повноважень. Генеральна прокуратура України не уповноважена здійснювати нагляд за додержанням законів у діяльності Президента України (пункт 9 розділу XV Конституції України, Закон України "Про прокуратуру"). Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 10.12.03 № 19-рп/2003 Президент України на час виконання повноважень не несе кримінальної відповідальності, проти нього не може бути порушена кримінальна справа. Відповідно до ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією. Прем'єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України (ст. 114 Конституції України). Згідно зі ст. З Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Уряд є колегіальним органом і приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях. Згідно з чинним законодавством будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень можуть бути оскаржені у судовому порядку. Отже, якщо вважаєте свої права порушеними, за їх захистом відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України Ви маєте право звернутись до суду. Порушень законодавства працівниками Генеральної прокуратури України під час розгляду Ваших звернень не допущено. Відповідно до ст. 8 Закону України „Про звернення громадян" не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті. У разі надходження повторного звернення з того ж питання, розгляд Ваших звернень в органах прокуратури України буде припинено. Заступник Генерального прокурора України В. Занфіров
Справа № 2а- 8948/10/2070
Україна
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ про відмову у відкритті провадження 15 липня 2010 р. м . Харків
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Курило Л.В., розглянувши адміністративний позов Карачевцева Ярослава Миколайовича, Тищенка Павла Васильовича до Генеральної прокуратури України про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії ,- ВСТАНОВИВ: Позивачі -Карачевцев Я.М., Тищенко П.В. - звернулись до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача - Генеральної прокуратури України, в якому просили суд визнати незаконними дії Генеральної прокуратури України, які виявилися у відмові в розгляді заяви від 16.09.2009 року та у відмові в прийнятті рішення за заявою в порядку статті 97 КПК України, зобов'язати Генеральну прокуратуру України прийняти рішення за заявою від 16.09.2009 року в порядку статті 97 КПК України та розглянути її по суті, визнати незаконними дії Генеральної прокуратури України, які виявилися у відмові в прийнятті за заявою від 01.03.2010 року про порушення кримінальної справи у відношенні прокурора С. Корявого рішення в порядку статті 97 КПК України, зобов'язати Генеральну прокуратуру України прийняти рішення за заявою від 01.03.2010 року у відношенні прокурора С. Корявого в порядку статті 97 КПК України, визнати незаконним дії Генеральної прокуратури України, які виявилися у відмові в прийнятті за заявою від 22.04.2010 року про порушення кримінальної справи у відношенні прокурорів С. Корявого, Н. Шестакової рішення в порядку статті 97 КПК України, зобов'язати Генеральну прокуратуру України прийняти рішення за заявою від 22.04.2010 року у відношенні прокурорів С. Корявого, Н. Шестакової в порядку статті 97 КПК України, визнати незаконними дії прокурорів Н. Шестакової, С. Домбровського, які виявилися в тому, що ними не були виявлені порушення діючого законодавства, яке виявилося в тому, що рішення за заявою від 16.09.2009 року не приймалось в порядку статті 97 КПК України. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не провів перевірку фактів, викладених у заяві позивачів та не прийняв рішення відповідно до статті 97 Кримінального процесуального кодексу України. З матеріалів справи вбачається, що 16.09.2010 року до Генеральної прокуратури України позивачами було подано заяву про порушення кримінальної справи у відношенні посадових осіб країни, бізнесменів та інших осіб за фактом геноциду 1991-2009 років проти народу України, диверсій, присвоєння власності народу України та окремих громадян, зловживання посадовим положенням, державній зраді, спричинення шкоди здоров'ю мільйону жителів - корінному населенню України та інших злочинів. Позивачі у позовній заяві зазначають, що Генеральна прокуратура України не прийняла процесуальне рішення відповідно до статті 97 Кримінального процесуального кодексу України щодо їх заяв від 16.09.2009р., 01.03.2010р.? 22.04.2010р., тому позивачі просили зобов'язати Генеральну прокуратуру України винести рішення в порядку статті 97 КПК України. Згідно ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин. Згідно ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно -правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства. Оскільки спірні правовідносини витікають з кримінального та кримінального процесуального законодавства, тому цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Виходячи з зазначеного, згідно п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України позивачу необхідно відмовити у відкритті провадження у справі. Керуючись ст. ст. 4, 17, 104, п.1 ч. 1 ст. 109, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою Карачевцева Ярослава Миколайовича, Тищенка Павла Васильовича до Генеральної прокуратури України про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали заяви про апеляційне оскарження. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не була подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, ухвала набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Судя Курило Л.В.
