З кожним роком обсяг існуючих прав громадянин України все звужується і звужується. Це відбувається у всіх сферах – у судовій, правоохоронній, соціального і пенсійного забезпечення і навіть, здавалося б, у святая - святих прав людини – в галузі медицини.
Так, в Україні забороняється дискримінація людини за будь-якими ознаками, в тому числі й у зв'язку з матеріальним становищем пацієнта, але на практиці, в лікарню не візьмуть (а якщо і візьмуть, то не почнуть лікування), поки не заплатиш за ліки і за госпіталізацію (койко-місце). Також заборонена дискримінація за матеріальним становищем пацієнта, але в державних і муніципальних лікарнях є платні палати (одно-, двомісні, з власним туалетом, душем, холодильником), в які розміщують, якщо пацієнт заплатить за комфорт, хоча повинні розміщувати в них тих, кому за медичними показаннями протипоказано перебувати в загальних палатах. Фінансування поліклінік і лікарень – на низькому рівні, в зв'язку з чим у них не має коштів для забезпечення права на медичну допомогу (купуються найдешевші ліки, які можуть допомогти не в усіх випадках, діагностика хвороб, наприклад по аналізах, теж може бути не проведена, так як або обладнання є коштовним, або реактиви високовартісні). Так, в Харкові аналіз кислотності шлунка можуть визначити тільки в одній лікарні. Майже у всіх терапевтичних стаціонарах лікують кислотність не по об'єктивним обстеженням (так як немає можливості всіх направляти на діагностику), а за скаргами хворого. Високо вартісні дослідження, такі як МРТ, взагалі не доступні більшості населення, так як коштують від 1000 до 2000 грн., Тобто більше мінімальної зарплати, а на доходи середньостатистичного жителя України прожити взагалі неможливо, так як отримуваних коштів не вистачає на мінімальні потреби - придбання продуктів харчування, оплату проїзду, житла. В цьому аспекті населення України опустили на рівень робочої худоби, що й не дивно, так як це закріплено Конституцією України, а саме статтею 48 КУ, яка передбачає, що «Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає в себе достатнє харчування, одяг і житло», тобто людині в Україні гарантується те ж, що і робочій худоби - поїсти, поспати і бути в теплі, а на більше держава розщедритися не може. Але і навіть цей достатній життєвий рівень доступний в Україні тільки 5% населення, так як за оцінками профспілок мінімальний споживчий кошик в жовтні 2016 р становить 6300 грн., В той же час, згідно з офіційною статистикою величина середньодушового доходу становить в цьому ж місяці 2540 грн., з яких за даними агентства «Рейтер» приблизно 150 грн. складають витрати на придбання ліків в аптеках. А курс лікування в лікарні становить, як правило, не менше 1000 грн. на 10 днів. І це ще вважається «дешеве» лікування.
Але не факт, що хворий взагалі потрапить до лікарні. Щоб додзвонитися по телефону екстреної медичної допомоги можна іноді чекати від 5 хвилин і більше. Час під'їзду «швидкої» теж збільшено. У Харкові «швидку» можна чекати від 15 хвилин до півгодини. У сільських же районах швидку допомогу можна чекати більше години. Тому, якщо у пацієнта гостре погіршення здоров'я, то до лікарні він може і не доїхати. Автору цієї статті доводилося бачити, як співробітники «Швидкої допомоги», що під’їхали до метро, в першу чергу зайшли в кафе «Кулінічі», випили кави, а потім в розмові між собою сказали один одному: «Ось тепер можна йти забирати живий напівтруп».
Але навіть якщо хворий і назбирав гроші на лікування, то лікуватися йому теж не дадуть. Так, після приходу до влади П.Порошенко було скорочено час перебування на лікарняному. Якщо зовсім недавно терапевт відкривав лікарняний лист на 5 днів, а потім міг продовжити ще на 5 днів, то зараз – на три дні, і потім насилу продовжує ще на два дні. Якщо до незалежності термін перебування в неврологічних стаціонарах був 1 місяць, то при самостійності цей термін був скорочений до 21 дня, потім до 15, потім до 10, а при П.Порошенко до 7-8 днів.
Крім того, посилили і критерії щодо відкриття лікарняного листа: на роботу можуть погнати і тоді, коли хворий з ліжка ледве встає. У зв'язку з чим, хворому доводиться брати відпустку за свій рахунок і тарифну відпустку, щоб «відлежатися», тобто полікуватися без листка тимчасової втрати працездатності.
До того ж, при постійному зростанні захворюваності з кожним роком скорочується кількість медичного персоналу (лікарів, медсестер) і кількість ліжко-місць, закрито безліч лікарень. Палати для 2-3 осіб перетворили в палати для 6-8 осіб і хворі змушені пробиратися вузькими доріжками між ліжок. Особливо таке ущільнення докучає людям похилого віку та неврологічним хворим, які часто через запаморочення падають на штативи з крапельницями інших пацієнтів.
Крім того, лікарі ще позаряться і на ті скромні гроші, які пацієнт назбирав перед лікуванням, виписавши йому найдорожчі закордонні препарати, як нібито в Україні немає вітчизняних аналогів. Де ж питається, патріотизм медпрацівників? Чому вони вкладають наші гроші в створення робочих місць і розвиток економіки іноземних держав? Адже Україна купує ці ліки не за гривні, а за долари і євро, які нам дають в кредит під відсотки. Може це тому, що патріотизм вже давно проданий: адже 60% коштів, що виділяються на рекламу медпрепаратів, отримують не ЗМІ, а ті ж самі лікарі.
А якщо пацієнт не має грошей на лікування, то виходить як у відомому анекдоті: "Оголошення при вході до лікарні: не маєш грошей - будь здоров!". Так, щоб отримати матеріальну допомогу на лікування в розмірі від 1000 до 3000 грн., яких вистачить на кілька днів лікування (навіть не на повний курс), необхідно прочекати в черзі від 3 до 6 місяців по заяві на ім’я міського голови Кернеса Г.А. Також мають місце і наступні випадки. Коли у пацієнта з'являється бажання отримати гроші на лікування, йому взагалі виписують довідку, що лікування він не потребує, або відмовляють на тій підставі, що нібито лікаря, який виписує довідку, притягнуть до відповідальності, і змусять оплатити лікування.
В рамках деградації всієї системи охорони здоров'я хотілося б розповісти про одного лікаря – отоларинголога Рогова Ігоря Володимировича, який працює в 13 дитячій поліклініці м. Харкова (пр. Тракторобудівників, 142А, тел. Реєстратури: 365-23-33, тел. лікаря додому: 365-23-32). Так, 01.10.2016 всією сім'єю ми попрямували до дитячого отоларинголога, так як у нашого немовляти Віталія, якому виповнилось 2 роки і 10 місяців,була температура 37,5 через аденоїди. Цілий рік терапевти виписували йому антибіотики, за 13 місяців він пропив 16 курсів антибіотиків. Хіба це мислимо для зовсім незміцнілого організму? А все тому, що держава перейшла на політику сімейної медицини: ліки виписує не профільний лікар, а терапевт-багатоверстатник.
Прочекавши годину в черзі до лікаря-отоларинголога Рогова Ігоря Володимировича, ми зіткнулися з такою проблемою. За кілька хвилин до закінчення прийому лор-лікар Рогов Ігор Володимирович вийшов з кабінету, і сказав, що приймати після 13.00 він не буде, так як у нього закінчився робочий день. В цей час в черзі було сім хворих дітей. Наша дитина була четвертою. Лікар і його медсестра виходили кілька разів під час прийому останнього пацієнта, і в кінці кінців прогнали шістьох дітей з батьками. Ми ж вирішили залишитися до кінця, постукали в двері, і попросили Рогова І.В. прийняти нашу дитину, так як у нього температура. Лікар І.В. Рогов відкрив двері, і під час спілкування з нами відмовив нам в цьому.
У зв'язку з чим, я в 13.16 хв. викликав наряд поліції з приводу неправомірних дій дитячого лікаря І.В. Рогова. Почувши виклик наряду поліції через двері, Рогов І.В. швидко одягнувся і через 3 хвилини після закінчення дзвінка вийшов з кабінету. Я пішов за лікарем і просив його прийняти хвору дитину з температурою через проблеми з аденоїдами. Всі вищевказані дії лікаря були записані на відео, яке доступне для читачів статті. Лор І.В. Рогов просив його не знімати на відеокамеру, в наданні медичної допомоги відмовив, і пішов з поліклініки. Мені довелося бігти за ним по вулиці і просити його повернутися в поліклініку, щоб надати допомогу хворому немовляті, але у лікаря виявилося жорстоке серце.
Після чого ми пішли скаржитися до чергового лікаря, який виконує обов'язки головного лікаря, яка і виписала нам направлення на консультацію в 30 міську лор лікарню м Харкова, і ми поїхали на прийом до нового медичного закладу. По дорозі в лікарню, через 35 хвилин після виклику – дзвінок з поліції: нарешті-то вони приїхали в поліклініку припиняти правопорушення. Повертатися ми не стали, щоб не втрачати час.
Через годину ми прибули в 30 лікарню і зайняли чергу в кабінет екстреної медичної допомоги. У цій черзі ми очікували прийому три години. І ще півгодини тривав прийом, так як треба було зробити рентген і повернутися назад. В результаті - вісім годин витраченого часу вихідного, який би ми могли провести в кругу сім'ї.
За даним епізодом я по телефону гарячої лінії Кабінету Міністрів України 1545 подав скаргу. На гарячу лінію Міністерства охорони здоров'я подати скаргу не виявилося можливим, так як вона була настільки гарячою, що додзвониться по ній протягом доби було неможливо. Також було підготовлено та направлено відповідне звернення до Міськздороввідділу для вжиття заходів реагування.
Сподіваємося, що по відношенню до лор-лікаря Рогова Ігоря Володимировича, який відмовив у прийомі хворої дитини, представників адміністрації 13 дитячої поліклініки, 30 міськлікарні, які допускають наявність таких тривалих черг в своїх установах, будуть вжиті дисциплінарні заходи реагування.
Вважаємо, що в зазначеному вище випадку має місце порушення присяги лікаря, яка затверджена Указом президента України від 15 червня 1992 року № 349, а саме, лікар клянеться всі свої сили і вміння віддавати справі охорони і поліпшення здоров'я людини, її лікуванню, надавати медичну допомогу всім, хто її потребує. А Рогов І.В. ніяких своїх сил і умінь не віддав справі лікування і надання медичної допомоги хворому немовляті Романову В.О. 01.10.2016, не захистив його здоров'я. Також лікарі клянуться незмінно керуватися у своїх діях і помислах принципами загальнолюдської моралі, бути безкорисливими і чуйними до хворих, дотримуватися правил професійної етики, власним прикладом утверджувати високі ідеали милосердя, любові, злагоди і взаємоповаги між людьми. А лікар Рогов І.В порушив мораль і етику, так як нелюдяно відмовляти в медичній допомозі хворій дитині, тим самим, натякаючи дати йому гроші за прийом в неробочий час, тобто хабар. Нелюдяно і змушувати дитину з температурою їхати в інше медичний заклад. Відмовивши в наданні медичної допомоги, Рогов І.В. діяв немилосердно, з байдужістю, без поваги до дитини і до його батьків, так як про надання медичної допомоги лікаря просив член Національної спілки журналістів України, науковий співробітник Карачевцев Я.М.
Представники адміністрації вищевказаних медичних закладів також порушують присягу лікаря, так як вирішення питань наявності тривалих черг, залишення робочого місця лікарем після закінчення часу прийому знаходиться в компетенції адміністрації. Через бездіяльність головлікарів і їх заступників хворі, які не дочекалися меддопомоги в черзі, змушені займати нову чергу до інших лікарів або їхати в інші медзаклади, відчуваючи як хворі, додаткові моральні і фізичні страждання, і зазнаючи приниження від організації прийому відвідувачів.
За зверненням на гарячу лінію Кабінету міністрів були отримані відповіді із міського управління охорони здоров'я. Якоїсь конкретики в них з приводу скорочення часу перебування в черзі, прийому хворих після закінчення у лікаря робочого дня, або про вжиті заходи щодо притягнення винних осіб до відповідальності, в них не містилося. Отримані відповіді примітні тим, що вони дають інформацію про середній час прийому хворої дитини лором в 13 дитячій поліклініці - 6 хв. 40 сек. і в лор лікарні – приблизно 30 хв. на пацієнта. Виникає питання, чи можна надати кваліфіковану допомогу дитині за сім хвилин?
Автор цієї статті для висвітлення даного питання на телебаченні звертався до всеукраїнських телеканалів: Інтер, 1+1: https://vk.com/club85458405?w=wall-85458405_7%2Fall, до Харківських телеканалів https://vk.com/club85458405?w=wall-85458405_8, до 7 каналу, в медіа-групу «Об'єктив», в російські канали «Росія 24», 1 канал, НТВ, але нікого з них тема порушень прав людини в галузі медицини не зацікавила. Так, в АТН сказали, що така ситуація всім відома, і в країні треба щось міняти. А в 1 + 1 просто не брали трубку, а якщо і брали, то перемикали дзвінок на телефон, по якому ніхто не брав трубку. А деякі канали взагалі пропонували відправляти новини до них за формою через сайт, щоб у відправника не було можливості зафіксувати факт відправлення повідомлення. Таким чином, простому українцю донести свої проблеми до широкої громадськості, не представляється можливим. Можливо, це через те, що телеканали належати не бідним людям, а як говориться в прислів'ї: «Ситий голодному не товариш». Навіщо ворушити теми порушень прав середньостатистичних українців, якщо саме на цих проблемах будується благополуччя 5% українського суспільства?
Ярослав Карачевцев,
член Національної спілки журналістів України,
голова комітету охорони здоров’я громадської ради при Харківській ОДА.
